Корозійна стійкість феритної нержавіючої сталі

(1) Рівномірна корозія. Хром є елементом, який найлегше пасивувати. В атмосферному середовищі залізохромові сплави з вмістом хрому понад 12% можуть самопассивуватися. В окисних середовищах пасивація може бути досягнута при вмісті хрому вище 17%. У деяких висококорозійних середовищах високий вміст хрому в поєднанні з такими елементами, як молібден, нікель і мідь, може досягти високої корозійної стійкості.
(2) Міжкристалічна корозія. Як феритна нержавіюча сталь, так і аустенітна нержавіюча сталь піддаються міжкристалітній корозії, але сенсибілізаційна обробка та термічна обробка, щоб уникнути такої корозії, є прямо протилежними. Феритна нержавіюча сталь схильна до міжкристалітної корозії при швидкому охолодженні вище 925 градусів, а стан (сенсибілізований стан), який схильний до міжкристалітної корозії, можна усунути шляхом короткочасного відпустки при 650-815 ступені. Міжкристалічна корозія феритної сталі також є результатом дефіциту хрому, викликаного випаданням карбіду. Таким чином, зменшення вмісту вуглецю та азоту в сталі та додавання таких елементів, як титан і ніобій, може зменшити чутливість до міжкристалітної корозії.
(3) Точкова та щілинна корозія. Хром і молібден є найефективнішими елементами для підвищення стійкості нержавіючої сталі до точкової та щілинної корозії. Зі збільшенням вмісту хрому вміст хрому в оксидній плівці також збільшується, а хімічна стійкість плівки зростає. Молібден адсорбується на поверхні активного металу у формі MoO4, перешкоджаючи розчиненню металу, сприяючи репасивації та запобігаючи пошкодженню плівки. Тому феритна нержавіюча сталь з високим вмістом хрому та молібдену має відмінну стійкість до точкової та щілинної корозії.
(4) Стійкість до корозійного розтріскування під напругою. Завдяки особливостям своєї організаційної структури феритна нержавіюча сталь є стійкою до корозії в середовищі, де в аустенітній нержавіючій сталі відбувається корозійне розтріскування під напругою.